Літин (селище): Історія
=== Походження назви ===
Достовірним фактом можна вважати походження назви «Літин» від корня «літ», який складає основу географічної назви «Літва», що означає «Заболочена країна». У 1972 році районна газета «Радянське життя» опублікувала серію статей про древній Літин. Через рік до редакції завітав житель с. Боркова, пенсіонер-колгоспник Степан Захарович Валігура. Він переповів таку легенду:
Перші згадки про Літин датуються кінцем XIV ст. В Національному історичному архіві Білорусі знайшли пергаментний документ — грамоту князя Федора Коріятовича, володаря Поділля — від 20 червня 1391 року. В ній йдеться про те, що Костянтин і Федір Коріатовичі дарять в «отчину и дидичну» Сокілець і інші привілеї своєму вірному слузі Гриньку:
Іншою згадкою про Літин є грамота великого князя Свидригайла Ольгердовича від 21 травня 1431, яка встановлювала межі володінь панів Микулинських і Кмитів. Землі по ліву сторону від річки Кулиги, згідно з цим документом, належать Микулинським, а по праву, з Літином — є майном брацлавського землянина Кмити.
На початку XVI ст. поселення вважалось торговельним і ремісничим центром. У 1511 році навіть була затверджена Літинська міра продажу хліба. Через Літин проходив торговий шлях «Київ-Львів». На острові, утвореним річкою Згаром та її притокою Шмигавкою, було споруджено укріплений замок. 29 березня 1566 року Філон Кміта подільські маєтки, у тому числі й Літин, за дозволом короля через їх віддаленість до місця державної служби поміняв на Чорнобиль. Відтак, з 1566 Літин належав до особистого домену Великих князів Литовських і став центром староства.
У 1578 містечко отримало магдебурзьке право.
30 вересня 1604 в містечку зупинялося українсько-польське військо, яке 20 червня 1605 року захопило Москву.
Під час Визвольної війни (1648—1657) у 1648 Літин зайняли загони Максима Кривоноса, після чого поселення стало сотенним містечком Брацлавського полку. У листопаді 1653 гетьман Богдан Хмельницький приймав послів від татарського хана у Літині.
Після другого поділу Речі Посполитої (1793) Літин відійшло до Російської імперії, а в серпні 1797 став адміністративним центром Літинського повіту Подільської губернії. Щороку в ньому відбувалось до 4-х ярмарків.
Історія міста XIX ст. тісно пов'язана з іменем народного месника Устима Кармелюка. У 1814, 1822—23, 1827, 1830—32 рр. він був за ґратами Літинської в'язниці, чекаючи на страту (вже у 2-й пол. ХХ ст. в одному з приміщень буцегарні розмістився Літинський краєзнавчий музей імені Устима Кармалюка). Очоливши повстання тюремних в'язнів, у 1827 народний герой здійснив втечу.
У 1896 році в Літині було 11162 мешканців (5433 чоловіки та 5729 жінок), з їхнього числа юдеїв — 5040, православних — 3846, розкольників — 1135 (поповців — 385, безпоповців — 750), католиків — 880, протестантів — 162, представників інших вірувань — 99; за становим розподілом дворян у містечку налічувалось 410 осіб, представників духовного стану — 49, почесних громадян та купців — 686, міщан — 8 977, селян — 545, військових — 371, інших — 124. За статистикою того ж року в Літині були 3 православні церкви, 1 костел, 2 розкольницьких молитовних будинки і аж 4 синагоги та єврейських молитовних будинків. Загалом житлових будинків тоді налічувалось — 930, із них кам'яниць лише 12. Соціальну сферу в містечку представляли 2-класне міське чоловіче училище і 1 жіноче училище, а також лікарня, аптека, млин, 2 цегельних заводи та 1 шкіряний. …