Драбів: Історія
Перші відомості про Драбів належать до 1680 року, коли багатий козак, пізніше переяславський полковник Іван Мирович зайняв над річкою Золотоношкою на вільному військовому степу землі, де вже здавна стояв невеликий хутір. Мирович звернувся до царя з проханням видати йому дозвіл на право володіння. 1691 року він одержав жалувану грамоту на хутір із ставком, лісом, випасом і сіножатями.
1707 року хутір налічував 7 хат. Під час Північної війни син Івана Мировича — Федір, разом з Мазепою перейшов на бік шведів. За указом Петра І 1718 року всі маєтності Мировичів, у тому числі хутір Драбів, були відписані князю Кантакузину. 1738 року вдова Кантакузина відписала Драбів царській скарбниці.
1775 року Катерина ІІ віддала землі Драбова у вічне і спадкове володіння графу Петрові Завадовському.
1843 року Завадовські продали Драбів Барятинському. У 1848 році Драбову було надано статус містечка, він став волосним центром, де налічувалось 4700 жителів.
У часі нацистсько-радянської війни сили ЧА відійшли з Драбова 21 вересня 1941 року.
Село постраждало внаслідок голодоморів 1932–1933 та 1946–1947 роках.