Муровані Курилівці: Історія
=== Прадавні часи ===
Багато джерел вказують на те, що місцевість, у якій розташоване містечко Муровані Курилівці, була здавна заселена людьми, — принаймні, з часів Трипільської культури.
Деякі дослідники вказували на існування у Курилівцях стін «циклопічної кладки», але це твердження необхідно вважати помилковим, оскільки натурні дослідження довели, що за таку приймали просто дуже схожу кладку XVI—XVII століття.
Виходячи з друкованих матеріалів, у самому містечку археологічні дослідження не проводились.
Датою заснування містечка прийнято вважати 1453 рік. Тоді воно називалося Чурилівцями — по імені першого поселенця козака — Чурила. Саме він спорудив на лівому березі річки Жван перше житло. З часом шляхом асиміляції назва Чурилівці переросла в Курилівці.
Перша згадка про село Чурилівці, яке згодом виросло до райцентру Муровані Курилівці, сягає 1492 року. Поселення з'явилось в басейні Дністра в пору боротьби з турками та татарами. Місце тут хороше: на дорозі з Кам'янця до Могилева, на крутих берегах річки Жван, однієї з приток Дністра. Засновниками поселення стали члени відомої в ті часи на Поділлі родини Чурилів гербу Корчак.
У 1565 році потрапило в залежність від феодала Поляновського.
У середині XVII ст. Зофія — дочка саноцького стольника Миколая Чурила і Зофії Лянцкоронської, вдови по князю Янушу Четвертинському, отримала від батьків Чурилівці в дарунок до другого шлюбу з Казимиром Миколаєм Коссаковським (пол. Kazimierz Mikołaj Kossakowski). Так започаткувалася нова гілка старого роду, «Коссаковських на Твіржі і Богородчанах», яким Курилівці належали протягом наступного століття. Правнук Казімєжа Миколая — Станіслав Коссаковський (1721—1761), який не мав дітей з дружиною Катажиною з Потоцьких (1722—1803, донька тлумацького старости Єжи Потоцького) — заповів їй усі свої галицькі маєтки, а от Курилівці — лише правом «доживоття» (пол. dozywocie).
З кінця XVIII століття — у власності шляхтичів Косаковських. Після приєднання Правобережжя до Росії власниця маєтку відмовилась присягнути цариці, за що село було в неї відібране. Катерина II подарувала Муровані Курилівці подільському маршалкові Станіславові Комарові.
У 1775 р. селище отримало право на два ярмарки. 1776 р. — 166 димів.
З 1861 р. — центр Мурованокурилецької волості Ушицького повіту.
У 1883-1887 роках за готовим проєктом муровану церкву в селищі будував архітектор Сазонов Василь Васильович.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
З 1991 року Муровані Курилівці в складі незалежної України.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Мурованокуриловецької селищної територіальної громади.
19 липня 2020 року, внаслідок адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Мурованокуриловецького району, селище увійшло до складу новоутвореного Могилів-Подільського району.