Веселинове: Історія
Заселення Північного Причорномор'я, де і знаходиться Веселинове, почалося в період пізнього палеоліту, тобто приблизно 15-16 тис. років тому. Однак стоянок прадавніх людей на території Веселинівщіни того періоду не виявлено, хоча в 50 км від Веселинова — у селі Олександрівка Вознесенського району — знайдені сліди мезолітичних мисливців.
Не переривалося життя на цій території і в епоху міді та бронзи.
У IX—VIII століттях до н. е. на території сучасної Миколаївщини жили кімерійці, а згодом їх витіснили племена скіфів, сліди яких збереглися на околицях Веселинова — тут знайдено близько 20 курганів епохи бронзи, скіфського та сарматського періоду.
Поселень слов'янських племен на території Веселинова не знайдено, так само як і поселень Київської Русі і Великого князівства Литовського.
З XV по XVIII століття територія Веселинова входила до складу Туреччини.
За Ясським мирним договором 1791 року Росія анексувала Очаківську землю, або Ханську Україну (правий берег річки Південний Буг). З цього часу і починається державна російська колонізація краю і в тому числі Веселинівщини. В історії Північного Причорномор'я важливе місце займає Григорій Олександрович Потьомкін. Під його керівництвом відбувалося завоювання Північного Причорномор'я, штурм Очакова, анексія Криму Російською імперією, заселення степів колоністами.
В кінці XVIII століття, за велінням імператриці Катерини II, Потьомкіним було організовано переселення в ці місця жителів Центральної Європи, в основному, з німецьких князівств. Російська держава взяла на себе всі витрати з переселення, включаючи харчування переселенців в дорозі. Німецьких колоністів на 10 років звільняли від податків, земельної повинності, рекрутських наборів і військових постоїв. Їм гарантувалася свобода віросповідання. Кожна сім'я отримувала по 60 десятин землі у вічне і спадкове користування. Так в західній частині Миколаївщини з 1809 по 1832 роки виникли німецькі колонії Раштад (Поріччя), Рорбах (Новосвітлівка), Ландау (Широкий лан), Ватерло (Ставки) та інші. Але все ж більшість переселенців (приблизно 120 тис. Селян) було з Північного Уралу та Центральної Росії. Тоді ж землі по берегах річки Чічіклеі Катерина II подарувала полковнику Веселинове — в числі інших російських дворян, яким роздали 4,5 млн десятин завойованих земель. На ці землі поміщики переселяли своїх кріпаків. На землях полковника Веселинова з'явилося однойменне село — Веселинове. У 2-й половині XIX століття його перейменували в Олександрівку — по імені дочки поміщика, але в кінці XIX століття йому повернули стару назву. З моменту заснування на початку 1790-х рр., село Веселинове входило в Ольвіопольський повіт спочатку Катеринославської, з 1797 по жовтень 1802 рр. — Новоросійської, з жовтня 1802 по травень 1803 — Миколаївської, а з травня 1803 р.- Херсонської губернії.
Указом від 19 жовтня 1825 був утворений Одеський повіт за рахунок частини Херсонського і Тираспольського повітів, але ця реорганізація Веселинове не торкнулася — він залишився в Ольвіопольському повіті. У 1828 році Ольвіопольський повіт був скасований, і частина його території разом з Веселинове відійшла до Тираспольському повіту.
У 1834 році від Тираспольського повіту була відділена частина території, на якій був утворений новий повіт — Ананьївський. До нього увійшло і село Олександрівка (Веселинове) Покровської волості. …