Піщанка (селище): Історія
Піща́нка — селище міського типу в Україні, адміністративний центр Піщанської тергромади.
За адміністративним поділом XVI–XVIII століть — Піщанка підпорядковувалася Брацлавському повіту на Поділлі.
В історичних джерелах вона вперше згадується у 1734 році під назвою Піщана. Через 50 років село стало називатись Піщанкою.
З 1793 року містечко увійшло до Ямпільського повіту, з 1812 року – входить до Ольгопільського повіту Подільської губернії.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
З 1923 року – стає центром Піщанського району, Тульчинського округу.
З 1962 року – приєднано до Крижополя.
З 22 грудня 1966 року – відновлено статус районного центру Піщанського району, Вінницької області.
17 липня 2020 року – ліквідовано Піщанський район. Селище стає центром Піщанської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області.
Існує дві версії походження назви селища. За першою – назва походить від легких піщаних ґрунтів, на яких добре ростуть коренеплоди та баштанні рослини.
Втім, за одним з переказів, назва селища походить від слова «писк», «пищати». У далеку давнину тут, у густому лісі, переховувалися жінки з дітьми від набігів кочівників, втікачі з турецької неволі, а також знедолені знущаннями кріпаки, їх виловлювали й жорстоко катували. Жіночий та дитячий плач сповнював ліс. Кати назвали цей плач писком. Так і прижилося це слово до місцевості, а пізніше й до села. Першим поселився тут український козак Квітка.
15 серпня 1919 року у бою проти комуно-московських військ за Піщанку було тяжко поранено командира 7-го Синього полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР Олександра Вишнівського.
У селищі діє Піщанський краєзнавчий музей.