Шацьк: Історія
Перша згадка про Шацьк припадає на 1410 рік, коли польський король Владислав ІІ Ягайло послав мисливців до Шацьких лісів для заготівлі м'яса на військові потреби:
За люстрацією 1564 року Шацьк (в люстрації називається Шечко) налічував 35 дворів тяглих селян, 7 городників, 3 комірники і 33 рибалки. Всі ці категорії населення перебували на становищі кріпаків. Загальна сума податків з села визначалась в розмірі 419 злотих і 29 грошей на рік.
У 1595 році Шацьк згадується в документах як містечко.
у 1812 році під час Франко-російської війни Шацьк в складі північно-західної Волині був територією, по якій проходили наполеонівські війська. В середині вересня 1812 року Шацьк був уже вільний від французів.
З 1768 до 1849 року селище належало родині феодала Браницького. Пізніше царські власті конфіскували землі Браницького і селяни Шацька набули статусу державних. З початку викупу земель поглиблюється майнова нерівність. За люстрацією 1874 року з 305 дворів лише 43 одержали «повний наділ», 186 півнаділу, решта і того менше. у 1906 році в Шацьку налічується 428 дворів і 2886 чоловік населення.
У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» зустрічаємо такі рядки:
В період Першої світової війни багато господарств примусово були «евакуйовані» до Росії. Російський імперський режим навесні 1915 року здійснював примусове виселення селянства, в першу чергу чоловіків призовного віку (від 17 до 45 років), щоб зберегти кадри для поповнення армії і позбавити ворога трудових ресурсів. Їх повернення назад затяглося на роки. В середині серпня 1915 року почалася «примусова евакуація» в стоверстовій прикордонній смузі всього населення від 12 до 50 років, що супроводжувалася «знищенням запасів продовольства, відведенням худоби, коней, що є для населення найбільшим лихом і повним руйнуванням». Волинян евакуйовували до східних губерній Російської імперії. Їх повернення назад затяглося на роки. Жовтневий переворот у Росії докотився і до Шацька. За спогадами старожилів і архівними документами, в Шацьку діяв ревком.
З кінця 1920 року до вересня 1939 року Шацьк входив до складу Польщі. Після захоплення Червоною Армією 22 жовтня 1939 року шачани обрали Редька Олексія Івановича делегатом Народних Зборів України, Народні Збори у Львові 27 жовтня 1939 року ухвалили рішення щодо об'єднання Західної України з Українською РСР.
17 січня 1940 року Шацьк став районним центром, а в березні цього ж року відбулися вибори до місцевих рад. Відкрилась семирічна школа. Всі діти дістали змогу вчитися рідною мовою.
Весною 1941 року в Шацьку радянська влада силоміць створила три колгоспи.
25 червня німці окупували селище. За період до 21 липня 1944 року нацисти знищили близько тисячі жителів Шацька та навколишніх сіл, переважно єврейської національності, спалили десятки селянських дворів, що прилягали до селища. 183 юнаків і дівчат вивезли до Німеччини на роботи.
В лісах навколо Шацька три місяці, з березня до червня 1942 року, діяв радянський партизанський загін імені К. Ворошилова. Його командир, колишній член КпЗУ Степан Шковорода був десантований до Шацького району восени 1941 року. В червні 1942 року загін перейшов у Ратнівський район, а звідти — на територію Білорусі. З прибуттям на Волинь влітку 1943 року партизанського з'єднання О. Ф. Федорова Шацький партизанський загін влився до його складу. 3 серпня 1943 року партизани розгромили німецький гарнізон і визволили Шацьк від німців і поліцаїв. …