Чемерівці: Історія
На території селища Чемерівці та околиць зафіксовані рештки урнових трупоспалень та поселення ранньої залізної доби. Залишки поселень давніх землеробів трипільської культури (IV-III тис. до н. е.) виявлено в урочищах «Ґуральня» та «Дубина». Археологами виявлено також слов'янські поселення черняхівської культури. Перша письмова згадка про Чемерівці датується 1565 роком (податкові списки).
31 грудня 1450 року король Казимир IV надав привілей для тодішнього дідича села Чемерівці Павлу Щуковському, на те, щоб перевести це село в статус міста на магдебурзькому праві.
У люстрації 1469 року вказано, що королівські маєтності Чемерівці, Балина, Залєше і Лищовче були в управлінні Домаратка Фурмановського та Дороти і Петра Сбикловських.
За одною із версій, висунутою польським поетом Маврицієм Гославським, також згаданою в польських літописах та місцевих легендах, але яка не спирається на авторитетні джерела, близько 1518 року дочка православного приходського священика Лісовського із Чемерівців Анастасія Лісовська була взята в полон татарами й продана до гарему турецького султана Сулеймана I. Згодом вона стає його законною дружиною, відомою як Роксолана, (Хюррем) хасекі-султан. Також цю версію розвивав місцевий історик Михайло Кундис.
З 1565 року Чемерівці належать В. Ч. Поляновському, була церква. Пізніше Чемерівці перейшли у власність шляхтичам Вільковським гербу Побуг.
2 червня 1588 р. через село Жердя, місто Чемерівці (Чеморовіце), Сатанів проїжджав Еріх Лясота фон Стеблан.
23 квітня 1646 р. гетьман Мартин Калиновський подарував місто, разом з усіма своїми дідичними та заставними маєтками, своєму сину Самуелю Єжи.
У 1775 році маршалок барської конфедерації[джерело?] Іґнацій Потоцький з Гусятина продав Чемерівці, Бережанку, Кугаївці, Теремківці, Турківці Антонію Стреміському.
З XVI і до кінця XVIII ст. Чемерівці вже в статусі містечка належали магнату Калиновському. Утиски польських феодалів викликали ряд селянських заворушень в краї. Прагнучи здобути долю та волю, мешканці Чемеровець та сіл піднялися проти шляхти під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр., брали активну участь у Коліївщині 1768 року, охоче браталися з опришками, йшли у ватаги Устима Кармелюка.
У XVIII-на початку XIX ст. Чемерівці переходять у володіння родини Матусевичів, пізніше власниками стають Чайковський, Парушевський, Дметрович, Прейс.
За доби Речі Посполитої містечко мало власну печатку з «називним» гербом: у картуші — напис у три рядки польською мовою: «MIASTO / CZEME / ROWCE». Прикметно, що ця печатка побутувала в діловодстві міщанської громади й пізніше (до середини ХІХ ст.), вже за часів перебування Чемерівців під владою Російської імперії.
Після другого поділу Польщі у 1793 році містечко Чемерівці разом з іншими районами Правобережної України увійшло до складу Росії і стало містечком Кам'янець-Подільського повіту новоутвореної Подільської губернії.
В містечку на той час числилось 166 ремісників та 265 міщан-євреїв, було 2134 власних, 174 найманих дворів та 48 лавок. Крім того функціонували винокурний завод та водяний млин.
З початком війни у 1914 році доросле населення Чемеровець було мобілізоване на риття окопів, будівництво укріплень. Багато мобілізованих громадян загинуло на фронті або повернулися каліками. У важких умовах опинилось сільське господарство. Все це викликало незадоволення народних мас. …