Єланець: Історія
За результатами підписаного 10 липня 1774 року Кючук-Кайнарджійського мирного договору територія між Дніпром та Південним Бугом відходить до Російської імперії.
Селище Гнилий Єланець засноване в 1802-1804 роках. Першими мешканцями були козаки із Полтавщини й Київщини та селяни з Курської та Воронезької губерній, які селилися на берегах річки Гнилий Єланець. Уже в 1815 році в селищі мешкало 449 ревізських душ, основними заняттями яких були скотарство й рибальство.
У 1810 році селище отримало назву Новомосковськ, у 1818 році воно було віднесене до розряду військових поселень і в 1829 році стало центром Уланського полку. У 1827 році в селищі було відкрито школу кантоністів, де хлопчиків готували до військової служби.
У 1857 році жителів Новомосковська перевели на становище державних селян. Село як волосний центр увійшло до Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. На той час тут мешкало 1855 чоловік; було 327 саманних хат та землянок, 9 торговельних закладів, церква Різдва Богородиці (заснована в 1825 році), у 1858 році було відкрито сільську школу, що утримувалася на громадські кошти. Щонеділі в Новомосковську збиралися базари, двічі на рік — ярмарки, на яких торгували хлібом, худобою, мануфактурою, шкіряними та іншими товарами.
1858 селище перейменували із Новомосковська в Єланець. За даними на 1859 рік у південному поселенні Єланець Єлизаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 1855 осіб (922 чоловіки та 933 жінки), налічувалось 278 дворове господарство, існувала православна церква, відбувались базари.
Згідно із законом від 24 лютого 1866 року про поземельний устрій державних селян за жителями Єланця закріпили ті наділи, якими вони користувалися досі, за які вони сплачували щорічну державну оброчну подать. У 1886 році державні селяни були переведені на відкуп. Частина жителів села займалась ремісництвом.
Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі, центрі Єланецької волості, мешкало 2479 осіб, налічувалось 470 дворів, існували православна церква, школа, земська станція, 8 лавок, відбувались базари щонеділі.
Напередодні Першої світової війни волосний центр Єланець налічував 4,5 тис. жителів. У центрі села, на великій базарній площі, стояли церква, синагога, земська поштова станція (телеграфну лінію від міста Братське до Єланця провели в 1908—1909 роках), торгували 15 лавок, кілька трактирів. У 70-х роках XIX ст. земство відкрило лікарню на 4 ліжка (згодом їхня кількість збільшилась до 10), де працювали лікар, два фельдшери та дві акушерки. У 1861 році в селі відкрилася парафіяльна школа, яку відвідувало близько 20-ти учнів, у 1873 — земська, де навчалося 65 дітей; з 1909 року почала працювати ще одна така ж школа. У 1905 році в селищі було 3 бондарі, 11 ковалів, 5 теслярів, 5 колісників. У 1904 році почав працювати млин Коваленка, який переробляв 150 тисяч пудів зерна на рік, його обслуговували 14 робітників.
Дізнавшись про перемогу Лютневої революції, жителі Єланця в кінці березня 1917 року обрали раду селянських депутатів. Більшість у ній становили есери.
Під час боротьби між війсками УНР (Петлюрівцями) та РККА приблизно влітку 1919 року в Єланці була проведена спроба підписання мирного договору між "петлюрівцями" та "червоними". Ось, що розповідає представник УНР, дипломат Микола Мішкевич: …