Сарата: Історичні відомості
Сарата заснована 1822 року пастором Іґнацом Ліндлем. 10 березня 1822 року І. Ліндль виїхав до нового місця проживання — Сарати. Слідом за ним приїхала і його паства. З листа одного з колоністів (від 27 травня 1822 року), опублікованого Г. Далтоном, відомо, що 1 квітня в Сарату прибуло 50 возів з переселенцями. До кінця 1822 року до Сарати переселилися ще 40 католицьких сімей з Баварії і стільки ж лютеран з Вюртемберга (за деякими відомостями до 10 000 чоловік). Кожна сім'я отримала від царського уряду по 60 десятин землі. Крім того колоністам видавалося по 2 тис. карбованців на сім'ю для спорудження жител і господарських приміщень, придбання худоби і реманенту. Одночасно вони звільнялися на 50 років від сплати податків, а чоловіки — від рекрутської повинності.
Колонія була влаштована згідно з апостольськими заповідями. Все майно було спільним, панували принципи християнського комунізму. Життя колоністів протікало в обмеженому світі, де вчення І. Ліндля, церква, школа і громада були центрами духовного і соціального життя. Пієтисти прагнули відгородитися від решти «многогрішного зовнішнього світу», замкнутися в своїй громаді.
У 1823 році в Сараті була побудована перша школа, в якій навчалося 68 учнів. В 1840 році була побудована церква Євангельських християн на 515 сидячих місць. Це була єдина в Бессарабії церква, що мала орган. У 1844 році на кошти колоніста К. Ф. Вернера було збудоване перше на території Бессарабії педагогічне училище, в якому здобували освіту майбутні учителя для сільських церковно-парафіяльних шкіл німецьких колоній, а також писарі та землеміри. Згодом у Сараті з'явилася єврейська початкова школа, а у 1912 році — церковно-парафіяльна школа.
До початку XX століття Сарата набула статусу містечка та волосного центру Акерманського повіту Бессарабської губернії. Суттєво зросла чисельність населення. Якщо у 1856 році налічувалося 943 мешканця, то вже у 1890 році — 2500 осіб. У 1874 році був збудований паровий млин. У 1886 році введений в експлуатацію механічний завод, де працювало 140 робочих. На території міста діяв також чавунно-ливарний завод і фарбувальні майстерні.
У січні 1918 року румунські війська почали окупацію Бессарабії. 22-річна окупація наклала свій негативний відбиток на соціально-економічне життя краю. В школах навчання дітей всіх національностей велося тільки румунською мовою. 28 червня 1940 року Бессарабія була приєднана до України і в Сараті була встановлена радянська влада. Між урядами СРСР та Німеччини було досягнуто угоду про те, що німецьке населення може, виявивши на те бажання, вільно і безперешкодно виїхати на територію Німеччини. З Сарати виїхала 161 сім'я. В цей час у Сараті був організований колгосп «Червоний Жовтень», МТС, моторемонтний завод. Саратський завод сільгоспмашин, створений на базі ливарного заводу і механічної майстерні випускав віялки, виноградні преси. У 1940 році відкрито середню школу, лікарню на 50 ліжок.
Друга світова війна нанесла суттєві втрати для економіки міста. …