Лугини: Історія
Сліди перебування людей на місці сучасних Лугин датуються кам'яним віком. Так в районі села Рудня-Гамарня (зараз входить до складу Лугин) виявленні залишки поселень періоду раннього неоліту (V тис. до н. е.).
Перша згадка про Лугини датується 23 жовтня 1595 року. Згідно з документами Литовської метрики, цього дня у Кракові було видано королівський привілей (консенс) на заснування містечка в «урочищі Лугини над річкою Жерев» і надання йому магдебурзького права. Документ був виданий землевласнику Василю Косовицькому, на честь якого містечко отримало нову офіційну назву — Косович. Проте історичний топонім виявився стійкішим, і нова назва серед населення не прижилася
Друга згадка про Лугини датується 1606 роком (на той час — містечко Овруцького повіту Києвського воєводства) як власність князя Януша Острозького. Згодом Лугини перейшли у власність князя С. Любомирського (1620 року), пізніше — Юрію Немиричу.
За часів Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, до повстанського війська з Лугин втекло 169 селян.
Позначене на мапі Боплана 1648 року.
В XIX ст. всі землі в Лугинах належали польському поміщику Мечеславу Зеленському. Володів він 7988 десятинами орної землі, луками, пасовищами та лісом. Посівні площі постійно розширював за рахунок вирубки лісу. Для селян він постійно збільшував податки, жорстоко розправлявся з кожним, хто проявляв непослух. Після реформи 1861 року селяни за землю повинні були сплатити землевласнику 6426 крб. викупної суми.
Лугини стають волосним центром Лугинської волості Овруцького повіту. Наприкінці XIX ст. в Лугинах набула розвитку суконна, залізоробна, винокурна, цукрова промисловість, було кілька дрібних підприємств.
З 1871 року працювало двокласне сільське училище.
На 1906 рік в Лугинах налічувалося 374 двори в яких проживав 4761 житель, а в 1911 році — 377 дворів і 4953 жителі відповідно.
Під час Визвольних змагань 1918–20 років влада неодноразово змінювалася: до січня 1918 Лугини контролювали загони Української Центральної Рада, у січні–лютому 1918 — більшовики, у лютому–грудні 1918 — австро-німецьке військо, у січні 1919 — квітні 1920 — знову більшовики.
Влітку та восени 1919 поблизу містечка Лугини та у районі Коростенського залізничного вузла тривали найзапекліші бої.
У квітні 1920 містечко зайняли польські війська, а 25 червня того ж року остаточно встановлено більшовицьку владу; хоча у 1920-х рр. проти більшовицької влади в околицях Лугини продовжували збройну боротьбу українські повстанські загони отамана Тютюнника.
Адміністративно у 1921–23 роках Лугини були у складі Коростенського повіту.
В 1923 в місті проживало 3796 осіб, з них українців — 36,9 %, євреїв — 60,4 %, росіян — 1 %, поляків — 0,8 %, німців — 0,7 %
Відтак, в тому ж році було утворено Лугинський район та Лугинську єврейську національну сільську раду, які входили до Коростенської округи. В 1932—1937 село було у межах Київської, а від 1937 — Житомирської області.
Колишній центр ліквідованого Лугинського району та Лугинської селищної ради.
26 січня 2024 року, відповідно до Закону України «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України» від 28 липня 2023 року, віднесене до категорії селищ.