Олександрівка (Олександрівська селищна громада, Краматорський район): Історія
=== Орільська паланка ===
Орельська паланка Барвінківська паланка
Засноване 1762 року як село поміщика генерал-поручика Д. Норова, хоча козацькі поселення існували тут і раніше на землях Орельської паланки. За 20 років до побудови храму жителі мали каплицю, а під час святої Чотиридесятниці виконували християнський обов'язок в слободі Петропавлівці, Катеринославської губернії, а потім в Георгіївській Барвінківської церкви.
Перший постійний храм збудований у 1782 році за клопотом генерал-поручика Дмитра Норова. У свою чергу він же надав храмові внуьрішнє начиння. Наступним власником поселення став підполковник Микола Бахметьєв, якій одразу ж після купівлі Олександрівки, відновлює храм, збагачує ризницю пожертвуванням декількох риз та шати, прикрашає престол дорогоцінним євангелієм і дароносним хрестом.
У 1830-40-х рр. Населення Олександрівки страждає від епідемій і неврожаїв. У 1831 р. від холери померло 89 душ, в 1848 р. 71 чоловік; від цинги померло 89 осіб. Сильний неврожай і падіж худоби в 1833 і 1848 роках були важкі для місцевого населення, що спричинило падіння доходів і поміщика.
Після скасування кріпосного права, згідно статутній грамоті, підписаній 6 листопада 1862, велика частина землі залишилася в руках поміщика. У 1864 році в Олександрівці, у той час волосному центрі Ізюмського повіту Харківської губернії — налічувалося всього 502 жителя.
Скасування кріпосного права сприяло розвитку ринку, залученню до сферу товарно-грошових відносин основної маси селян. На початку 80-х рр. XIX ст. в Олександрівці було лише дві лавки. Щорічно влаштовувалися три ярмарки, на яких продавали головним чином зерно, худобу та ремісничі вироби.
З 1901 р. На постійній основі збиралися недільні базари. Капіталістичні форми господарювання в селі поєднувалися з пережитками кріпацтва. Селяни вносили викупні суми, платили подушні і поземельні подати, а також земський, волосний і сільський податки. Щорічно з кожного двору в середньому стягувалося більше 17 рублів. Все це негативно позначалося на економічному розвитку села. Протягом тривалого часу воно залишалося невеликим населеним пунктом. У 1896 р в селі відкрита земська школа в старій кімнаті волосного правління, поруч з арештантським.
За даними перепису 1897 року, в Олександрівці налічувалося 879 жителів. Через малоземелля і безземелля, селяни наймалися до більш заможних або йшли в пошуках заробітку в Краматорськ, Харків, Катеринослав та інші більш забезпечені міста краю.
У період революції 1905—1907 рр. під впливом пропаганди соціал-демократів відбувалися виступи селян Олександрівки проти існуючого ладу. Багато жителів села в червні 1905 брали участь у мітингу на Краматорському машинобудівному заводі, де була прийнята резолюція з вимогою розділу поміщицької землі. У листопаді 1905 року робітники цього заводу провели в Олександрівці мітинг, закликаючи селян до боротьби проти поміщиків і самодержавства У грудні 1905 року селяни виступили з вимогою ліквідації поміщицького землеволодіння. У 1906—1907 рр. мали місце підпали садиб, стогів хліба і сіна сільських багатіїв. Однак всі виступи жорстоко придушувалися, а їх учасники відправлялися у в'язниці й заслання.
У 1909 р в селі було відкрито однокласне змішане училище.
Під час першої світової війни жителі Олександрівки зазнали нові випробування. 953 чоловіків з Олександрівської волості були мобілізовані в армію, 108 з них загинули або зникли безвісти. Внаслідок реквізицій у селян різко зменшилася кількість робочої худоби. …