Оратів: Історія
Заснований на території Речі Посполитої. Згадується вперше в матеріалах Віленського сейму 1448 року. Населенню Оратова, як і всього Поділля, доводилось відбивати грабіжницькі напади султанської Туреччини, кримських татар. Найбільш спустошливими були напади 1562, 1566, 1568, 1575, 1589 років.
З 1648 — у складі Животівського полку Гетьманщини. Під час визвольної боротьби українського народу (1648—1654 рр.) на території теперішнього району перебував Гетьман України Богдан Хмельницький (у 1649, 1651, 1653 роках).
1672—1699 — частина Сарматського князівства Османської імперії.
1700—1793 — знову у складі Брацлавського воєводства Речі Посполитої. По території нинішнього району проходили гайдамацькі загони Максима Залізняка та Івана Гонти в часи Коліївщини (1768 р.).
1793—1917 — у складі Російської імперії; 1811 Оратів одержав статус міста. З другої половини XIX ст. Оратів — центр Оратівської волості Липовецького повіту. Практично до часів УНР зберігав польський характер, у місцевому костелі повінчався відомий польський письменник, революціонер Коженьовський Аполло.
1917—1921 — у складі УНР.
1921—1941 — перша комуністична окупація. З 1923 року Оратів районний центр Подільської губернії. З 1932 року район належав до Київської області і в цей же час Оратів опинився в епіцентрі голодоморних акцій СРСР. З 1939 Оратів — у Вінницькій області.
27 липня 1941 р. Оратів окупували нацистські війська.
1941—1944 — у складі Рейхкомісаріату Україна, окупація Німеччини. Діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання.
В лютому 1944 року в районі залізничної станції точились запеклі бої. Звільнили станцію Оратів 11 березня 1944 року частини 451-ї стрілецької дивізії. 192 воїни загинули, визволяючи село, поховані в братській могилі. На жаль, прізвища 118 із них встановити не вдалося. Вшановуючи подвиг визволителів, 1958 року на братській могилі було встановлено пам'ятник.
1944—1991 — знову у складі СРСР. 1962 року Оратівський район розформовано, а в грудні 1979 — відновлено.
Селище міського типу з 1984 року.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області.» увійшло до складу Оратівської селищної громади
Спеціально утворені бригади й “комісії” до зернини вимітали із селянських дворів збіжжя, прирікаючи людей на голодну, мученицьку смерть. Вимирали цілі сім'ї, вулиці, села. Навіть за обережними підрахунками окремих істориків і дослідників голодомор забрав від 7 до 10 мільйонів громадян, або майже кожного четвертого мешканця України. На Вінниччині його жертвами стали понад 1,6 млн. осіб, на Оратівщині, за далеко неповними даними, — близько 9 тисяч жителів. Бувало, до спільних могил звозили разом з померлими ще живих, опухлих і знесилених людей. Траплялися випадки трупо- і людоїдства. Найбільших втрат (500-700 жителів) зазнали у ті роки Животівка, Оратів, Новоживотів, Рожична, Підвисоке, Скала.
1 грудня 1991 більшість мешканців Оратова висловили підтримку Акту відновлення державної незалежності України.
9 березня 2014, під час Революції гідності, у селищі демонтували пам'ятник Леніну.
27 серпня 2017 року в Оратові освячено храм УПЦ КП на честь Успіння Пресвятої Богородиці.