Коломак (селище): Історія
Вперше Коломак згадується у розписі за 1571 рік як городище Коломак. Блокування армією Речі Посполитої 1646 р. Муравського шляху при верхів’ях Ворскли (табір на Мерлі і Коломаку проти татар) призвело до народження проекту королівської фортеці Коломак, яка мала взяти під контроль цей татарський шлях. Його винесли на сейм 1647 р., але грошей в бюджеті країни тоді не знайшлося.
На початку другої половини XVII століття переселенці з Правобережної України заснували тут острог. Його жителі несли сторожову службу на оборонній лінії річками Сіверському Дінцю і Коломаку.
У 1680 році Коломак — сотенне містечко Охтирського полку, у складі якого перебував до 1765 року. Він не раз зазнавав спустошень від татарських нападів. Після чергового (1680 р.) набігу татар коломацький сотник І. Михайлов звернувся до царського намісника боярина Петра Шереметьєва з проханням дозволити прийняти з-за Дніпра нових жителів, надавши їм пільги. Такий дозвіл було одержано. Наприкінці XVII століття Коломак був укріплений фортечним валом і бастіонами.
У 1679—1731 роках місто було частиною Ізюмської оборонної лінії з якого вона починалася.
У селищі Коломак 25 липня 1687 року, коли гетьманська влада перейшла від Івана Самойловича до Івана Мазепи, відбулася козацька рада, яка прийняла так звані «Коломацькі статті» — договірні умови між козацькою старшиною і царським урядом. Договір складався з 22 пунктів (статей). В основі Коломацьких статей лежали попередні українсько-московські договори, затверджені козацькими радами при обранні гетьманів Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича. Статті декларативно підтверджували козацькі права і привілеї, зберігали 30-тисячне реєстрове козацьке військо та компанійські полки. Однак, деякі зміни попередніх гетьманських статей і нові пункти Коломацьких статей (18-22) значно обмежували політичні права гетьмана та українського уряду. Гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина — скидати гетьмана. Козацька старшина зобов'язувалась наглядати і доносити на гетьмана царському уряду. Значно обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями. Гетьманському уряду заборонялось підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами. Гетьман зобов'язувався направляти козацьке військо на війну з Кримським ханством і Туреччиною; у гетьманській столиці — Батурині — розміщувався полк московських стрільців. У ст. 19 договору перед гетьманом і старшиною ставилось питання про необхідність тісного державного об'єднання України з Московською державою і ліквідацію національної окремішності українського народу. Коломацькі статті стали наступним кроком на шляху подальшого обмеження державних прав України.
Коломацька угода мала бути конституцією українсько-московських відносин на час гетьманування Івана Мазепи. Складена в умовах надзвичайно несприятливих для української сторони, вона була безперечним успіхом Москви в її історичному наступі на Україну. …