Любар: Історія
=== Давні часи ===
На Любарській землі люди жили з давніх часів. Про це свідчать залишки давніх поселень трипільської культури, доби бронзи, раннього заліза, черняхівської культури та давньоруських часів, знайдені в різних частинах містечка та його передмістях.
Територія навколо сучасного Любара до середини XII століття входила до порубіжних з Волинською землею удільних князівств Київської землі — імовірно, до згаданої у літопису волості з 5 міст, серед яких названі лише Божський, Межибоже та Котельниця. У другій половині цього століття згадки про Божську волость зникають з літопису. Натомість, 1150 року в ньому вперше згадується про Болохово, Болоховську (Болохівську) землю — місцевість, яка, принаймні, частково займала територію колишньої Божської волості.
Попередником Любара на думку багатьох дослідників було давнє місто Болохів (у літописах — «Болохов(о)», «Борохов»), залишки якого любарський краєзнавець С. А. Липко локалізував та дослідив на одному з любарських городищ (на території колишнього автопарку). Від назви цього міста дістала свою назву місцевість Болохівська (Болоховська) земля.
У середині XIII століття, принаймні, значна частина Болоховської землі була зруйнована дощенту та підкорена князем Данилом Галицьким. Після цього згадки про неї та місто зникають з літописів. Імовірно, як самостійне політично-територіальне утворення Болохівська земля остаточно перестала існувати після вторгнення до Галицько-Волинської держави полчищ темника Бурундая 1258 року. З середини XIII по, принаймні, першу чверть XIV століття (близько 100 років) територія сучасного Любара входила до особливого анклаву (буферної зони), який адміністративно та політично повністю підпорядковувався Золотій Орді.
Згідно з місцевою традицією, а також, на думку багатьох дослідників, князь Любарт-Дмитро заснував Любар, хоча досі про це не знайдено жодних письмових згадок чи інших підтверджень. Більшість учених датують можливу появу Любартова часовим проміжком 1340—1382 років. Імовірно, неподалік від руїн колишнього руського міста Болохова він міг закласти невеликий дерев'яний замок на лівому високому березі Случі, у якому розмістив свій сторожовий загін. Поблизу замку з часом виникло поселення з посадом, назва якого пов'язується з іменем князя — Любартов (Любартів), і може походити від найменування замку — «Любартов (Любартів) замок». Цю назву населений пункт носив до середини XVII століття.
Після остаточної втрати сином Любарта, волинським князем Федором Любартовичем Луцького князівства 1387 року, поселення та навколишні землі опинилися під владою Великого князівства Литовського.
Надалі Любартов з околицями у складі Волинської землі перебували під владою литовсько-руських князів — Вітовта (принаймні протягом 1388-1430 років), а по ньому Свидригайла (1440-1452). На сайті Верховної Ради України вказано без зазначення джерела, що перша письмова згадка про поселення датується 1440 роком.
1491 року в Любартові була побудована дерев'яна синагога.
Певний час поселення, імовірно, перебувало під владою князів Чарторийських. За різними даними, наприкінці XV століття — на початку XVI століття Любартов з волостю потрапляє до володінь князя Костянтина Івановича Острозького. …