Харків: Історія
=== Давні часи ===
На місці Харкова ще за часів Київської Русі розташовувалося стародавнє місто Донець.
Назва міста походить, ймовірно, від річки Харків. Інша, мітична версія — від засновника поселення хутора Харкова козака Харитона (Харька). Половецька версія — від половецького міста Шарукань (Харукань). З початку XVII століття землі сучасної Харківщини номінально належали Московській державі, але до 1650 року тут не було осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи зі служивих людей, будували укріплення й оборонні лінії («білгородська», «ізюмська» та «українська») для стримування кримських татар і ногайців. Проте московитські «служиві люди» не були постійним населенням. Одночасно починається українська колонізація з сусідньої Гетьманщини.
Заснування Харкова найчастіше відносять до 1654 року, існують версії з роками від 1643 до 1656. За козацьких часів Харків стає центром Харківського слобідського козацького полку. Місто мало фортецю з вежами та підземними ходами. Харківськими полковниками були Донці-Захаржевські. У 1670-х роках фортеця занепала та почала називатися Старим містом, а острогом звалося нове укріплення, побудоване за воєводи Сухотіна. Харків збільшувався навколо фортеці, а його міська територія на початку XVIII століття поширювалася за річки Лопань та Харків.
У 1724 році в Харкові налічувалось 61 вулиця та 1 300 дворів.
У 1726 році бєлгородський єпископ Є. Тихорський перетворив монастирську школу в Харкові на колегію, яка до заснування Харківського університету була найвідомішим навчальним закладом Слобожанщини та в якій викладав відомий український філософ Григорій Сковорода.
Кошти на утримання Харківської колегії виділялися з доходів монастирів та церков, великі пожертви зробили Є. Тихорський та князь Михайло Голіцин. У Харківській колегії вчилися діти як духівництва, так і різних верств населення, а також з інших слов'янських країн. Програма навчання була побудована за зразком Києво-Могилянської академії. Згодом в Харківському колегіумі запроваджено викладання математики, історії, французької та німецької мов. Згодом цьому навчальному закладові підпорядковувалися всі інші духовні школи Бєлгородсько-Обоянської єпархії, що перетворило Харківський колегіум на центральний навчальний заклад Слобідської України.
У 1760-х роках у Харківському колегіумі відкриваються додаткові класи та запроваджуються нові навчальні курси — геометрії, геодезії, малювання, музики, інженерної справи й артилерії, італійської мови. У 1795 році до програми долучили фізику і природничу історію. Кількість учнів у другій половині XVIII століття сягала 600 осіб. Тут викладали і навчалися видатні філософи, культурні та релігійні діячі того часу: Григорій Сковорода, П. Малиновський (перший ректор), В. Тицинський, М. Слотвинський, М. Скибиневський, Г. Каменецький, М. Каченовський, Є. Мухін, Г. Базилевич, М. Гнідич тощо.
У 1732 році була спроба замінити слобідські козацькі полки армійськими. Заснований у 1659—1660 роках Харківський полк, як адміністративно-військова одиниця, належав до найбільших на Слобожанщині. У 1732 роках він нараховував 135 осель, в яких проживало 75 000 мешканців, зокрема з них 5 870 козаків. У складі полку налічувалось 18 сотень. Бувши полковим містом, Харків став адміністративним осередком: тут діяли полкова канцелярія та суд. …