Тернопіль
Терно́піль (МФА: [terˈnɔpʲilʲ] ( прослухати); до 1944 року також Тарнополь) — місто в Україні, політико-адміністративний, економіко-діловий, релігійний та культурний центр Тернопільської області. Один із трьох головних центрів історико-географічного регіону Галичина, головне місто Галицького Поділля. Тернопіль розташований на берегах річки Серет. Місто є значним транспортним вузлом України, через яке перетинаються важливі автомобільні та залізничні шляхи. Обслуговується міжнародним аеропортом «Тернопіль» (за 3 км на схід від міста).
Місто засноване у 1540 польським шляхтичем Яном Амором Тарновським. До 1569 належало до Теребовлянського староства (пізніше повіту) Руського воєводства Королівства Польського. Впродовж 1569—1772 років у складі Речі Посполитій: у складі Теребовлянського повіту Галицької землі Руського воєводства; у 1772—1810, 1815—1867 роках — центр Тернопільського округу у складі Королівства Галичини та Володимирії, 1810—1815 — Тернопільського краю Російської імперії, з 1854 по 1918 роки — адміністративний центр Тернопільського повіту у складі Австрійської імперії, яка згодом перетворилася на Австро-Угорщину. З листопада 1918 до 2 січня 1919 місто було столицею ЗУНР, а з 8 липня по 21 вересня 1920 Тернопіль був столицею маріонеткової більшовицької Галицької СРР. У 1920 окуповане Польщею і перетворено на адміністративний центр однойменного воєводства. У 1939 місто окуповане і анексоване у складі Західної України Радянським Союзом, де увійшло до складу УРСР і стало адміністративним центром Тернопільської області. У період нацистської окупації (1 серпня 1941 — квітень 1944) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина».
Покровителем міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар із її зображенням знаходився у Домініканському костелі — нині Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці.
До 2018 місто було адміністративним центром Тернопільської міської ради, а після адмінреформи стало центром Тернопільської міської громади.